Фотоальбом "Ретро-Київ, Києво-Печерська лавра та Аскольдова могила"

Щоб переглянути фотоальбом, кликай на картинку

Фотоальбом "Ретро-Київ, Києво-Печерська лавра та Аскольдова могила"

Києво-Печерська лавра

 Відіграючи значну роль в об’єднанні східних земель як духовний, соціальний, культурний та просвітницький центр, Києво-Печерська лавра мала заслужену славу не лише на території Київської Русі, а й у Польщі, Вірменії, Візантії, Болгарії та інших країнах…

 Сьогодні Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник – найбільший музейний комплекс України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких – пам’ятки історії і культури. Серед них – 2 унікальних підземних комплекси, храми, пам’ятки архітектури XI–XIX ст., численні виставкові приміщення.

 Також на території заповідника розміщені музеї: Музей книги і друкарства України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей історичних коштовностей України. У музеях і фондах можна побачити рукописи старовинних книг, ікони, колекції тканин і вишивок, роботи з дорогоцінних металів, стародавні гравюри та витвори сучасних митців.

 На території заповідника знаходиться і Києво-Печерська лавра – видатна пам’ятка не лише української, слов’янської, але й загальносвітової культури. Беручи до уваги винятковість архітектурного ансамблю, роль Лаври у розвитку вітчизняної та світової культури, науки й освіти, 14-та сесія міжнародного комітету ЮНЕСКО у 1990 р. внесла Києво-Печерську лавру до «Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО».

 Києво-Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм поблизу Києва. В ХІ ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства у Київській Русі. У ХІІ ст. монастир отримав статус «лаври» – головного великого монастиря.

 Назва лаври «Печерська» походить від слова «печери», бо саме у печерах на її території оселялись перші монахи. Частими відвідувачами печерного монастиря були князь Ізяслав, син Київського князя Ярослава Мудрого та київська знать, яка жертвувала кошти на будівництво наземного храму та келій.
Монахи Києво-Печерської обителі і, насамперед, відлюдники, вирізнялися високою моральністю та подвижництвом. Це притягувало до Лаври освічених людей. Монастир став своєрідною академією православних ієрархів. Тільки до початку XIII ст. з числа його іноків у різні міста Київської Русі було призначено 50 єпископів.

 Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, вона була центром літописання. Тут перекладалися на церковнослов’янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці –Нестор, Никон, Сильвестр. У ХІІІ ст. було укладено „Києво-Печерський патерик” – важливе джерело історії Києва.

 Протягом століть на території Києво-Печерської лаври здійснювалося масштабне будівництво. Наприкінці ХІІ ст. навколо Лаври було зведено оборонні стіни (у 1240 р. вони були зруйновані ордами Батия). У 1698-1701 рр. паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і баштами. У 1731–1744 рр. зведено велику лаврську дзвіницю, висота якої – 96,52 м.

 Більшість лаврських споруд датується XVII–XVIII ст. і є прекрасними зразками українського бароко в архітектурі. З XII ст. збереглася майже у первозданному вигляді одна церква – Троїцька надбрамна церква над воротами головного входу в Лавру. Вона вистояла, незважаючи на численні війни, пожежі та інші нещастя, яких зазнавала Лавра впродовж своєї історії.

 Аскольдова могила – це історична місцевість у Печерському районі міста Києва відома ще за часів Київської Русі. За легендою в 882 році на цьому місці князь Олег Віщий вбив Аскольда і Діра та захопив владу в Києві. Аскольд і Дір згідно «Повісті врем’яних літ» Нестора-літописця разом правили Києвом у 860-882 роках. Цікавим фактом є те, що з цих подій і починається історія Київської Русі (882-1240 рік) і саме Олег Віщий стає першим її правителем. Також, Олег це саме той князь, який за всім відомою нам легендою помер від укусу змії на горі Щекавиця, що вилізла з черепа його коня.

 Ще в Х столітті над могилою Аскольда була побудована церква Святого Миколая, але в 971 вона була зруйнована князем Святославом. Далі впродовж багатьох століть з’являлися й руйнувалися нові церкви та монастирі. Поки в 1809 році купець Самійло Мещеряков не побажав увіковічити пам’ять своєї померлої дружини, яка була похована на Аскольдовій могилі. Він замовив відомому архітектору Андрію Меленському побудову церкви Святого Миколая. Ім’я Миколай було прийняте Аскольдом під час хрещення в 867 році. Згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 18.11.1986 №1107 церква Святого Миколая має статус пам’ятка архітектури, охоронний номер 256.

 З XVIII на території Аскольдової могили почав з’являтися цвинтар, спочатку він був монастирським, але потім став загальнодоступним. На ньому ховали відомих та заможних Киян. Загалом було більш ніж 2000 поховань. У 1919 році цвинтар була закрито, а в 1934 році почалася його ліквідація. Оскільки ліквідація проходила за часів радянської влади, то численні склепи та надгробки були просто знищені, лише поодинокі поховання були перенесені. Церкву було ліквідовано. За постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 Аскольдова могила має статус пам’ятка історії, охоронний номер 260036-Н.

 Парк «Аскольдова могила» був відкритий у 1936-1937 роках. Він розкинутий на крутому схилі, ідучи від центрального входу ви будете поступово спускатися вниз. Багато стежок будуть знаходитися просто одна над одною. Природа в парку більш справжня і дика ніж в інших парках центра Києва. Ви начебто перебуваєте посеред лісу в якому є асфальтовані стежки. Ближче до середини парку розташовується оглядовий майданчик із якого відкривається чудова панорама на лівий берег Києва і Дніпро. Згідно з рішенням київського міськвиконкому від 20.03.1972 № 363 парк «Аскольдова могила» має статус парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва.

 Біля центрального входу стоїть пам’ятний знак «1100-ліття віднайдення угорцями своєї Батьківщини». Встановили його в 1997 році за ініціативою Київського об’єднання угорців та Демократичної спілки угорців України. Автори проекту – архітектор Янош Віг та скульптор Юрій Багаліка. У самому низу є напис: «Через цю територію з миром пройшли угорці, які заселили в IX столітті землі і простір своєї сучасної батьківщини». Відповідно до наказу Головного управління охорони культурної спадщини від 25.09.2006 №53 пам’ятний знак має статус пам’ятка монументального мистецтва.

 Фотозбірка інтернетресурсу відновлена і реставрована фотокіностудією PanKonotop

Матеріали до теми

Фотоальбом "Києво-Печерська лавра - украдена святиня України" частина перша та друга